Для колег

Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових класів

Дитина повинна опанувати за допомогою образного слова не лише уміння змальовувати красу й добро, а з заперечувати неправду і зло, цим самим готуючи себе до нового майбутнього дня, в якому їй жити. А для цього вчителеві слід розвивати творчі здібності своїх вихованців через систему знань учнів із різних галузей науки.

***

Тільки той спосіб викладання правильний, яким задоволені учні.

Л.М. Толстой

***

Треба так організувати роботу на уроці, щоб у очах дітей палав вогонь зацікавленості.

***

Під час нестандартного уроку не знайдуться байдужі учні: тут пануватиме атмосфера невимушеності й довір'я. 

***

Уміння зацікавити дітей - ось єдине  правило шкільної дисципліни.

***

Учитель повинен вселяти в учнів віру у власні сили, розвивати самостійність та ініціативу, спонукати до творчої праці.

***

Унікальною лабораторією розуму є уява і фантазія.

***

Школа має навчати кожного вихованця самостійно мислити, діяти в нестандартних умовах, вирішувати найрізноманітніші проблеми.

***

Самостійність, активність, ініціатива - ось що сприяє розвитку творчих здібностей.

***

Поставити дитину у безвихідь -  значить поставити її у більш сильну позицію, оскільки тоді вона захоче дізнатися про щось нове й не зможе бути задоволеною, перебуваючи в стані незнання, вона неодмінно захоче вийти з такого стану, тобто - дізнатися.

Сократ

***

Лише створивши творчу атмосферу в учнівському колективі, можна забезпечити розвиток творчої особистості дитини.

***

Своє призначення кожен учитель повинен бачити не тільки в тому,щоб учні запам'ятали якомога більше правил,а щоб навчилися висловлювати свою думку, відчувати мову і користуватися нею.  

***

Основне завдання вчителя сучасної  школи - допомогти дитині розкрити свої творчі здібності.

Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових класів

У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх.
Незважаючи на те,що проблема розвитку творчого начала  в учнів досліджується давно, багато питань залишається невирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності, значна частина завдань у підручниках має також відтворювальний характер. Тому актуальним на сьогодні є використання в практиці роботи школи "Технології реформування творчої особистості".
Основне завдання даної технології - створити максимально сприятливі умови для творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Мета технології -  забезпечення умов для того, щоб кожен школяр міг реалізувати себе, свої індивідуальні здібності, свої схильності та інтереси.
Концептуальні положення
Творчість -   це завжди творення, тобто побудова нового та оригінального, нестандартне бачення в звичайному нових можливостей його функціонування або включення  його як частини  в нову систему.

Прагнення людини до творчості викликане різними її потребами:

• Фізіологічними.
• В особистій безпеці.
• У повазі довколишніх, адекватному  самооцінюванні .
• У реалізації  своїх здібностей, у самовизначенні .
• Прихильності та любові.
• У спілкуванні.
• У самостійності, в успіхові.

Творчі можливості молодших школярів реалізуються в різних видах діяльності,зокрема у грі, навчанні, спілкуванні,трудовій діяльності.
Як творчість,я сприймаю не лише кінцевий результат діяльності,а й прийоми та операції, за допомогою яких вона здійснюється. Тому з перших років своєї педагогічної діяльності значну увагу приділяю розвитку творчих здібностей учнів.
Певною мірою творчість властива всім людям, тому намагаюсь створити для кожного оптимальні умови навчання, формувати потребу вчитися, вміння раціонально працювати, розвивати мислення учнів, їхню мовну активність, проявляти творчість і самостійність у виконанні поставлених завдань.
Розвиваючи творчі здібності учнів молодшого шкільного віку, дотримуюсь певних принципів в організації навчання:

• Принцип зв'язку з практикою життя;
• Принцип саморозвитку;
• Принцип оптимального поєднання індивідуальної та колективної форм навчально- творчої діяльності;
• Принцип інформативності;
• Принцип віри і сили в можливості дитини.

У психолого - педагогічній літературі творча особистість розглядається як індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки найбільш характерний.  Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою вважають наявність творчих здібностей,які розглядаються як індивідуально- психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання.
За компонентами творчі здібності поділяють на такі групи:

• Інтелектуальні - багатство ідей.
• Нетрадиційне мислення.
• Гнучкість розуму.
• Хороша пам'ять.
• Допитливість.
• Самостійність, наполегливість.
• Здатність вирішувати та ставити проблеми.

Творчі здібності пов'язані зі створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності. Розвитком творчої особистості потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей розвиток:

• Умови в яких формується дитина;
• Середовище,що її оточує;
• Характер її навчальної діяльності.
  
  Зміст технології
   Розвиток творчої особистості потребує впровадження нових дидактико - методичних засобів, що допомагають моделювати навчально- виховний процес, виходячи із поставленої мети.

Технології сприяння формування творчої особистості

• Технологія проектування;
• Технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери;
• Технологія  використання на уроці навчальних і навчально- творчих завдань;
• Технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності;

Технологія навчально- виховного процесу як моделювання йог змісту, форм,методів відповідно до поставленої мети.
Технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери основана на творчій діяльності,яка починається з проблеми,або запитання, з подиву, здивування, з суперечності. Основою творчості вважаю пошукову активність, що сприяє саморозвитку і самовдосконаленню дитини.  Коли першокласник приходить до школи, в нього сяють очі,  виникає безліч запитань. Своє покликання,як учителя бачу в тому,щоб вогник в очах та інтерес до знань не згасав, а навпаки  посилювався.

Розвиваючи пізнавальну активність ставлю таку мету:

• Розвивати образне й логічне мислення, уяву.
• Формувати навички планування, аналізу, самоконтролю.
• Знайти шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку здібностей,закладених у дитині природою.
• Викликати бажання самостійно займатись навчальною діяльністю.
• Виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети.
• Розширити їхній світогляд для того щоб вчити спостерігати, думати, аналізувати, розмірковувати.
• Підвищити рівень розвитку дітей.
  
  При вивченні нового матеріалу пропоную школярам вирішити завдання, для розв'язання якого необхідні нові знання, що й стають предметом вивчення на уроці Творчість у будь-яких виявленнях - це складний сплав усвідомлених дій, чіткого розрахунку та інтуїтивних прозрінь.

Етапи творчості:

• Підготовчий етап (створення проблемної ситуації, постановка проблеми, її аналіз);
• Процес вирішення проблеми, її аналіз;
• Інсайт (осяяння);

Упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

Із розвитком творчої особистості дитини тісно пов'язую технологію  використання на уроці навчальних і навчально- творчих завдань.

У практиці роботи використовую такі методи стимулювання творчості:

•  Метод евристичної загадки (розгадування загадок реалізується через:

- персоніфікацію (сидить баба на городі у сто хустинок закутана - капуста);
- упередметнення (стоїть посеред хати, чотири ноги, одна голова - стіл);
-протиставлення ( біле, а не сніг, солодке, а не мед - цукор);

• Метод комбінованих запитань (дитині  пропонується сукупність питань, за допомогою яких вона дає певну інформацію. Наприклад, Хто?, Коли?, Куди?, Навіщо?, З ким?, Як довго?, Скільки? тощо);
• Метод фокальних об'єктів (ознаки випадкових об'єктів переносяться на той,який має бути вдосконалений. Наприклад, удосконалюється "пензлик". Випадковий об'єкт - "лисиця". Отримуємо "рудий пензлик", і "хитрий пензлик");
• Метод ліквідації безвихідних ситуацій ( наприклад,як заставити ледаря робити ранкову зарядку, як привчити не розкидати сміття, тощо);
• Метод "Техніка сили розуму" (вправи " Універсальність предмета "(придумати  приклади, де б можна використати даний  предмет), "Світ взаємозв'язку " (ким чи чим даний предмет був раніше чи стане потім); "Ігри на пропажу" (що було б, якби зникли батьки? Учителі? Цукор?) тощо).

 Унікальною лабораторією розуму є уява і фантазія.

 Без них діти не сприймали б казок, не змогли б гратися, творити. Вони є невід'ємною  складовою процесу навчання, вищою і найнеобхіднішою здібністю дитини.
Саме уява і фантазія допомагають розпочати розвиток творчих здібностей школярів із казки.
Ознайомлюючи першокласників із казкою, навчаю малюків подумки виконувати разом із героєм ті чи інші завдання, тим самим готуючи дітей до майбутньої творчої діяльності. Для того, щоб діти навчилися перетворювати казку,  характер її героїв, спосіб їхнього мислення, дії, зовнішність, навчаю їх робити сміливі припущення, абстрагувати, фантазувати, задаючи в такий спосіб основу для творчого мислення.
Роботу з перетворення казки проводжу за певною схемою. Спочатку діти коротко відновлюють зміст казки, визначають основні риси характеру персонажів, особистісні якості, суттєві події в перебігові сюжету, спосіб дії. Потім учні роблять припущення: які події можуть статися внаслідок тих, чи інших змін, як може змінитися сюжет казки, які нові проблеми постануть перед персонажами,які нові можливості з'являться у героїв аби змінити ситуацію на краще, знайти вихід зі скрутного становища.
Дітям подобаються вправи, в яких вони змінюють риси характеру (вдачу) героїв на протилежні: герой, який був у казці добрим, стає за якихось  умов злим, поганим, лютим;
а персонаж із негативними характеристиками перебирає на себе позитивні якості. Тоді й сюжет змінюється: діти вигадують нові цікаві ситуації, в яких опиняються створені герої.
Дітям відкривається широке поле для творчого мислення. І вони вже самі стануть задумуватись,як по-іншому міг би врятуватися Івасик-Телесик, тощо.

Творча робота над казкою сприяє:

• створенню ситуації вибору;
• звільненню дітей від звичного мислення;
• розвитку самостійності;
  Все це разом сприяє розвитку всебічно розвинутої творчої особистості.

Розвиток творчих здібностей в позаурочний час

За останні роки інтерес до проблеми творчості значно зріс, а в умовах закладів нового типу він є особливо актуальним.

Працюючи над даною темою я зрозуміла, наскільки велике  бажання в окремих учнів є розвивати свої здібності, наскільки безмежні їхні можливості. Тому метою своєї роботи бачу: шляхом дослідження інтелектуальних та творчих особистісних якостей  школярів домогтися диференціації, впливу на розвиток кожної дитини з урахуванням її інтересів, мотивів, системи цінностей; стимулювати  розвиток  здібностей  кожної особистості.

Учитель-творець, що гармонійно поєднує ремесло і творчість

Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

Творчість може розглядатися у двох аспектах: психологічному й філософському. Психологія творчості досліджує процес, психологічний «механізм» протікання акту творчості як суб'єктивного акту індивіда. Філософія розглядає питання про сутність творчості, що по-різному ставилося в різні історичні епохи.

Творча особистість - головна мета у вихованні.

Творча особистість– це цілісна людська індивідуальність, яка виявляє розвинені творчі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, що в більшій чи меншій мірі змінюють на краще життя людини.

У своїй роботі перевагу надаю інтерактивним формам роботи.

Найважливішим засобом розвитку особистості, її життєвої  компетентності, на мій погляд, є діяльність: навчити і виховати можна лише в дії. Позакласна робота є співтворчість вчителя й учня, діяльність яких ґрунтується на взаємодії й діалозі, що забезпечує найбільшу сприйнятливість і відкритість до впливу один на одного. Тому я вважаю, справжня суть роботи з розвитку творчої особистості учня полягає в організації життя дитини, де однією з важливих функцій є стимулювання позитивної мотивації кожного учня в процесі організації різних видів діяльності.

До методів і способів стимулювання творчої активності можна віднести такі:

    створення сприятливої атмосфери спілкування (безоцінкові судження);

    збагачення педагогічного середовища новими враженнями та судженнями;

    забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;

    чітке визначення мети і кінцевих результатів роботи, способів її оцінювання;

    спонукання до генерування оригінальних ідей;

    залучення учнів у процес планування мети і поточних завдань творчого об'єднання;

    повага, довіра, визнання й подяка за досягнуті результати;

    надання права самостійно приймати рішення;

    практична спрямованість навчання;

    моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем тощо.

Виходячи з цього твердження, моделлю такої роботи має стати: «Творчість. Лідерство. Компетентність. Успіх».

Творчість - це спосіб самовираження, саморегуляції людини, світобачення як засіб пізнання світу через творче сприйняття і практичне перетворення діяльності. Тому все більшого значення набуває розвиток таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання.

Під час роботи  керуюсь нормативно – правовою базою та досягненнями  педагогіки  і психології. Крім того,  впроваджую в свою роботу практичний досвід сучасної школи, при цьому керуюся особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини, створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.  Як педагог – організатор прагну створити таке виховне середовище, яке буде сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе .

Щоб стимулювати творчу активність школярів, я використовую такий метод,  як розвиток творчого інтересу.     

У наш час люди все більше усвідомлюють, що саме творчість є найважливішою складовою творчого успіху. І здатність творити можна розвинути. Так під час позакласних заходів використовую такі прийоми та форми роботи: КВК,  бесіда, виховні заходи, тематичні концерти, лінійки, конкурси віршів, загадок, вікторини, вечори та інші форми роботи.       

Свою роботу проводжу за різними напрямками виховання: моральним, патріотичним, національним, екологічним, правовим, родинним, трудовим, формування здорового способу життя.

        Вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя. Саме сьогодні зростає роль  превентивного виховання, яке передбачає попередження, запобігання, охорону, захист людини від наркозалежності, вживання алкоголю, куріння. Проводжу  з учнями такі виховні заходи: конкурси малюнків; зустрічі: з працівниками адміністративних органів, представниками служби у справах дітей, виступи агітбригад тощо, виступ агітбригади.

Ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совістливості, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим. У   рамках цього напрямку, починаючи з 5-го класу, проводжу: вікторини,  Новорічні святкові ранки, Свято врожаю та квітів, свято «Прийом до піонерів», святкові заходи до Дня 8 Березня та інші.

Ціннісне ставлення до природи формую у процесі екологічного виховання,завдання якого – сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її. Воно виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини та її самоцінності; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; здійснювати природоохоронну діяльність з власної ініціативи.  

Основні завдання та зміст моєї роботи у цьому напрямку :

Ø   Прищеплення любові до природи, бажання берегти та примножувати її.

Ø   Нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення.

Ø   Формування моральних почуттів обов'язку і відповідальності за збереження краси й природи, та участі в її охороні.

У цьому напрямку проводжу: виступ екологічної агітбригади, Свята квітів та врожаю, акції «Посади дерево», «Квіти нашого двору».

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості усіх видів праці, умінні виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати й контролювати трудову діяльність, мати навички самообслуговування, ведення домашнього господарства, вміння доводити справу до логічного завершення, мати уявлення про сучасний світ професій та розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Вважаю, що важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентоспроможної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою разом з учнями беру участь у трудових десантах, озелененню території школи, акції «Посади дерево», « Квіти на  нашій ділянці».

Формуючи ціннісне ставлення учнів до суспільства і держави,яке виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин, застосовую такі форми роботи: години спілкування:

 «Краса і велич символів державних», «Ми відсьогодні громадяни України», «Веселий ярмарок українських страв», «Що я знаю про Україну?», «Власний дім - і я господар в нім» (до Дня Соборності України ), «Символи моєї держави», «Нема без кореня рослини, а нас людей, - без Батьківщини»; лінійки «Час і досі не загоїв рани» (до Днів пам'яті жертв голодоморів в Україні ),« В житті є пам'ять, що ніколи не вмирає…» (до Дня партизанської слави) , «Афганістан  - біль і пам’ять»,«Це треба не мертвим, це треба живим», «У тиші урочистій до пам'яті йдемо» (до Дня Перемоги); інтелектуальна гра: «Чи знаю я рідну мову ?», зустрічі з працівниками правоохоронних органів, учасниками бойових дій та ліквідації Чорнобильської трагедії.

Вже традиційними стали для учнів школи зустрічі з чорнобильцями. Ці зустрічі проводили учні 6-х і 10-х класів. Зустрічі з ветеранами війни та праці, дні музею, народознавчі виховні години, зустрічі з членами клубу  «Берегиня» проводять учні всіх інших вікових категорій.

Мета цих виховних заходів - усвідомлення єдності власної долі особистості з долею Батьківщини: виховання почуття патріотизму; любові до рідного краю.

Отже, у співпраці з учителями та батьками виникають  гармонійні взаємини між дорослими та дітьми, які сприяють зростанню здорової особистості, успішній соціалізації дитини та формуванню її життєвої компетентності як сім’янина, громадянина, носія культури, професіонала       .

Виховання органічно поєднане з процесом навчання дітей, опанування основами наук, багатством національної і світової культури.

         Пріоритетним є всебічний та гармонійний розвиток особистості, яка здатна до саморозвитку, самовиховання і самореалізації, у своїй діяльності керується загальнолюдськими цінностями, глибоко розуміє традиції свого народу. При цьому розвиваються творчі здібності дитини, які вона може показати в різних жанрах мистецтва. Це і хореографічний, і музичний, розмовний і драматичний, образотворчий та інших жанрах мистецтва.

         Треба пам’ятати, що творчі здібності забезпечують швидше набуття знань та умінь, ефективне застосування їх на практиці. А це значить, що для розвитку творчих здібностей учнів велике значення має розвиток психічних процесів пам’яті, уваги, уяви. Саме ці якості, за даними психологів, - основа для розвитку продуктивного мислення і творчих здібностей учнів.

         В. О. Сухомлинський надавав особливої уваги розвитку творчих здібностей школярів засобами літератури. Змістом цієї системи він вважав:

         - постановку педагогом перспективних цілей розвитку творчих здібностей учнів;

         - досягнення взаємозв’язку мовленнєвої та розумової діяльності учнів;

         - стимулювання інтелектуальних та естетичних почуттів учнів.

         Розвинена увага – центральний компонент творчих здібностей особистості. Дослідження Л. С. Виготського, педагогічний досвід

В. О. Сухомлинського, Е. Канта та інші доводять, що стимулювання фантазії дітей значно активізує процеси художньої словотворчості.

Ознайомившись з методичною літературою, досвідом роботи інших вчителів, з думкою науковців, я переконалася в тому, що розвиток творчих здібностей має дуже важливе значення для розвитку дитини, становлення в неї сукупності якостей особистості, без яких не можливо організувати творчу роботу учнів.

         У процесі роботи над проблемою, кінцевим завданням є – залучити до творчої роботи щонайбільше дітей, для кращого розвитку їх творчих здібностей та їхньої самореалізації.

Для вчителів

Уміє вчити той, хто вчить цікаво

Створіть на уроці умови для виконання завдання різними шляхами.

1. Дайте можливість використати малюнок, оповідь, тести, розрахункові задачі, практичну роботу, ігрові моменти тощо.

2. Створіть психологічний клімат, за якого діти не бояться висловити помилкову думку, знаючи, що то — пошук істини. Переконуючи учня, доводячи істину, не ображайте його, не зачіпайте його гідність, самолюбство. Будьте щедрі на похвали. Система контролю знань також має враховувати індивідуальні властивості учня.

3. Обираючи методи навчання, не забувайте про їхню різноманітність. Запроваджуючи нові методи, пам’ятайте і про класичні.

4. Інтелігентність — це вміння зважати на інших. Успіх, хай і не одразу, прийде до вас, якщо ви поважатимете гідність учнів, якщо не вдаватиметеся до крику, гримання, якщо не “стоятимете над ними”, а йтимете поруч на шляху до знань і моральної досконалості.

5. Помітивши в учневі щось властиве лише йому, учитель дістає точку опори для контакту. Завжди і в усьому ставтеся до учня як до особистості. Найнебезпечніше — це вчительська зарозумілість, ілюзія власного всевладдя.

6. Пояснюючи матеріал і контролюючи знання, використовуйте і поєднуйте різні форми роботи. Нехай учні самі обирають шлях розв’язування домашнього завдання.

7. Намагайтеся за будь-якої можливості використати завдання для формування особистості учня. Спрямуйте його інтерес до самого себе на поліпшення результатів навчання.

8. Орієнтуйте школярів, особливо старшокласників, на високий рівень самостійної роботи. Недарма Чарльз Дарвін казав, що всім хоч трохи цінним, чого він навчився, він завдячує самоосвіті.

9. Пам’ятаючи, що безталанних людей немає, а є зайняті не своєю справою, дайте можливість не лише сильним, а й слабшим учням реалізувати свої здібності.

10. Хай учень побачить ваше поважне ставлення до його найпершого у житті відкриття. Переконайте його, що помилки під час творчого пошуку неминучі, отже не слід їх боятися.

11.Давайте учням невеличкі цікаві завдання на літо — такі, що згодом сприятимуть успішному навчанню.

Поради вчителю щодо підтримки дисципліни

•  Поводьтеся так, щоб учні відчули, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому всіляко стимулюйте їхню активність. 
• Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування. Урок має свої чіткі завдання, це не арена для з’ясовування стосунків. 
• Дотримуйтесь доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний, оптимістичний настрій у класі. 
• Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки, не припускайте перевтоми учнів. 
• Надавайте учням можливість частіше працювати в групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки. 
• Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
• Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни і авторитету вчителя. 
• Будьте привітними, але враховуйте, що фамільярність може породити неповагу. 
• Не виявляйте антипатії до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями. 
• Не припускайте появи “любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі. 
• Умійте керувати емоціями, знайти ціну кожному слову, тонові. Пам’ятаючи народну мудрість : “У ножа одне лезо, а в слові їх сотні”, – не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
  
• Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів
  Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки.
  Тісний взаємозв'язок школи та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи

Педагогічна освіта батьків

Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому школа має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є:

Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи.

Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання («Трудове виховання», «Найкоротший шлях до добра — через прекрасне» тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

День відчинених дверей. Головна мета — показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідання виставок, спортивних змагань тощо).

Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Один з варіантів — формування проблемної тематики («Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?» тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник («Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю», «Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю», «Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?», «Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?» та ін.).

Відвідування батьків вдома. Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід вчителя викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Листування. Передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її із змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи.

Консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань.

Запрошення батьків до школи. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про шкільні проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо учитель має рацію.

Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівців, які опікуються проблемами виховання молоді.

Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу, чи в окремої дитини.

Для забезпечення форм і змісту співпраці школи і батьків використовують усні журнали; педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах). Ефективними є спільні тематичні заходи «дерево родоводу» — зустрічі поколінь; «у сімейному колі» (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); «родинний міст» — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання; «народна світлиця» — звернення до народних традицій у сімейному вихованні; «день добрих справ» — спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей; «дискусійний клуб» — обговорення проблемних питань виховання; «аукціон ідей сімейного виховання», «батьківський ринг», «дні довіри», «сімейні дні в класі» тощо.

Залучення батьків до виховної роботи

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання вчителів.

Батьківський комітет класу. Створюють з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я — школа, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Діє відповідно з положенням про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. До роботи в ньому залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ класу, школи. Їх обирають на батьківських зборах класу. На засіданні батьківського комітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи. Батьківський комітет працює у тісному контакті з класними керівниками.

Загальношкільний батьківський комітет. Обирають на загальношкільних батьківських зборах із представників батьківських комітетів класів. Тоді ж обирають голову батьківського комітету школи, створюють комісії: навчальну, культурно-масової роботи, господарську, трудового виховання і професійної орієнтації, педагогічної пропаганди. Комітет пропонує рішення, які потім обов'язково розглядаються адміністрацією школи. До сфери його діяльності входять піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.

У роботі з батьківськими комітетами вчителі, адміністрація школи повинні виявляти тактовність, доброзичливе, уважне ставлення до їх пропозицій, своєчасно реагувати на них, розуміти, що їх діяльність сприяє спілкуванню, зближенню педагогів з батьками і на цій основі успішному вирішенню багатьох складних питань виховання.

Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань. Сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Налагодження контактів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником у процесі виконання педагогічних рекомендацій сприяє зближенню дітей з батьками.

Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів шкільного життя:

• проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);
• надання організаційної допомоги вчителю: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки, клубу аматорів книги тощо;
• участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт школи тощо).

В організації такої роботи з батьками важливо знайти їх можливості (чим вони можуть допомогти школі), коректно висловити свої пропозиції у письмовій формі (найкраще це робити на класних батьківських зборах).

Взаємодія з батьками

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учитель повинен враховувати важливість таких чинників:

1. Запрошення батьків до співробітництва. Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними.
2. Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.
3. Визнання важливості батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.
4. Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.
5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог. До них належать:

• використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків;
• довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;
• педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник — особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;
• життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.